Доню, пташко, квітка дрібная, [1]
Як жити тяжко ти ще не знаєш.
Я не дам тобі срібла,
Я не дам тобі злата,
Ні коштовних каменів,
Ні розкішних палат.
Те, що можу я дати,
Ти не купиш за злато:
Я навчу тебе пісню
Про убогий сад.
Той сад предивний,
Той сад прекрасний,
Не бачені квіти у саду тім,
Той, хто може любити,
Той, хто може прощати,
Той, хто вміє страждати,
Буде жити в нім.
Проста та пісня,
Як скибка хліба.
Та лиш устами
Її марно співати.
Ти ту пісню святую
Проспівай своїм серцем,
Господи, її слухай,
Бо одійду я...
Як жити тяжко ти ще не знаєш.
Я не дам тобі срібла,
Я не дам тобі злата,
Ні коштовних каменів,
Ні розкішних палат.
Те, що можу я дати,
Ти не купиш за злато:
Я навчу тебе пісню
Про убогий сад.
Той сад предивний,
Той сад прекрасний,
Не бачені квіти у саду тім,
Той, хто може любити,
Той, хто може прощати,
Той, хто вміє страждати,
Буде жити в нім.
Проста та пісня,
Як скибка хліба.
Та лиш устами
Її марно співати.
Ти ту пісню святую
Проспівай своїм серцем,
Господи, її слухай,
Бо одійду я...
×
![]()
Doniu, ptashko, kvitka dribnaia,
Yak zhyty tiazhko ty shche ne znaiesh.
Ya ne dam tobi sribla,
Ya ne dam tobi zlata,
Ni koshtovnykh kameniv,
Ni rozkishnykh palat.
Te, shcho mozhu ya daty,
Ty ne kupysh za zlato:
Ya navchu tebe pisniu
Pro ubohyi sad.
Toi sad predyvnyi,
Toi sad prekrasnyi,
Ne bacheni kvity u sadu tim,
Toi, khto mozhe liubyty,
Toi, khto mozhe proshchaty,
Toi, khto vmiie strazhdaty,
Bude zhyty v nim.
Prosta ta pisnia,
Yak skybka khliba.
Ta lysh ustamy
Yii marno spivaty.
Ty tu pisniu sviatuiu
Prospivai svoim sertsem,
Hospody, yii slukhai,
Bo odiidu ya...