Le roi d'Yvetot
Pierre-Jean de Béranger| Original | Versione ucraina di Volodimir Ivanovich Samilenko da The Lied,... |
| LE ROI D'YVETOT | ЦАР ГОРОХ |
| Il était un roi d'Yvetot Peu connu dans l'histoire ; Se levant tard, se couchant tôt, Dormant fort bien sans gloire, Et couronné par Jeanneton D'un simple bonnet de coton, Dit-on. Oh ! oh ! oh ! oh ! ah ! ah ! ah ! ah ! Quel bon petit roi c'était là ! La, la. | Колись був славний цар Горох, В історії незнаний. Без слави добре спав за трьох, Немов простий підданий. Замість корони тільки й мав Ту шапочку що надівав, як спав. Ах-ах-ах-ах-ох-ох-ох-ох! Який був добрий цар Горох! Ох ох! |
| Il faisait ses quatre repas Dans son palais de chaume, Et sur un âne, pas à pas, Parcourait son royaume. Joyeux, simple et croyant le bien, Pour toute garde il n'avait rien Qu'un chien. Oh ! oh ! oh ! oh ! ah ! ah ! ah ! ah Quel bon petit roi c'était là ! La, la. | В хатинці жив він, добре їв Разів із пьять на днину, Щодня державу обьїздив, Для того й мав шкапину. Не мав озброєних вояк, Але держав він двох собак, он як. Ах-ах... |
| Il n'avait de goût onéreux Qu'une soif un peu vive ; Mais en rendant son peuple heureux, Il faut bien qu'un roi vive. Lui-même, à table et sans suppôt, Sur chaque muid levait un pot D'impôt. Oh ! oh !oh !oh ! ah ! ah ! ah ! ah ! Quel bon petit roi c'était là ! La, la. | Охоту мав він до пиття, І пив зовсім не воду, Зате ж усе своє життя За благо пив народу. З вина він брав собі дохід Від бочки глек, та й пив, як слід, в обід. Ах-ах... |
| Aux filles de bonnes maisons Comme il avait su plaire, Ses sujets avaient cent raisons De le nommer leur père D'ailleurs il ne levait de ban Que pour tirer quatre fois l'an Au blanc. Oh ! oh ! oh ! oh ! ah ! ah ! ah ! ah ! Quel bon petit roi c'était là ! La, la. | Ніхто не вмів би так, як він, Подобатись дівчатам. Мабуть, його не без причин Піддані звали татом. На рік разів чотири-пьять За городом учив він рать, стрілять. Ах-ах... |
| Il n'agrandit point ses états, Fut un voisin commode, Et, modèle des potentats, Prit le plaisir pour code. Ce n'est que lorsqu'il expira Que le peuple qui l'enterra Pleura. Oh ! oh ! oh ! oh ! ah ! ah ! ah ! ah ! Quel bon petit roi c'était là ! La, la. | Він не бажав нових країн І був сусіда тихий, З законів тільки й мав один, Що кожний жив для втіхи. Народ при йому сліз не знав І вперше, як його ховав, ридав. Ах-ах... |
| On conserve encor le portrait De ce digne et bon prince ; C'est l'enseigne d'un cabaret Fameux dans la province. Les jours de fête, bien souvent, La foule s'écrie en buvant Devant : Oh ! oh ! oh ! oh ! ah ! ah ! ah ! ah ! Quel bon petit roi c'était là ! La, la. | Портрет його, як знаєм ми, Ще приховавсь до нині, Тепер він вивіска корчми Найкращої в країні. Народ туди вчащає пить, І тільки той портрет уздрить, кричить: Ах... |
